17.05.2014 01:12
for all
127 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Бойчук Роман

«…І не пишуться вірші…»

«…І не пишуться вірші…»

Не написані вірші шукають розгублених образів,

Та думки, наче ртуть – не зібрати слова у строфу.

Звідусіль віє холодом й рима у мокрому одязі…

Небо плаче безжально і з тіла змиває парфум.


Фрази мокрі, холодні, голодні, вітрами розхристані,

Кожне слово в них, мов швидкотлінний отой ефимер.

Ну а автор, як човен, позбавлений прихистку-пристані.

Де ж подівся у ньому той світлий «поет-парфумер»?


І не пишуться вірші і рвуться на клаптики аркуші…

Муза осторонь десь всіх отих хаотичних думок.

І чомусь зупинився центральний годинник на Ратуші;

Лиш на мить під дощем зупинивсь ритм натхненний і змок.


Бойчук Роман цікавиться

  • Бойчук РоманМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.05.2014 07:03  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

щиро дякую, Вам, Ганно!) 

 19.05.2014 01:14  ГАННА КОНАЗЮК => © 

За формою, за змістом поезія просто шикарна!!! Сподобалось!!! 

 17.05.2014 14:07  © ... => Тетяна Ільніцька 

)) Та це не аж таке і трагічне)))) Дякую, Таню! Гадаю, то через те, що всі звикли до мого світлого і піднесеного, а тут...) Всяко буває! Буду трохи і таке писати - під настрій! 

 17.05.2014 12:40  Тетяна Ільніцька => © 

Ром, от чесно! Трагічне у тебе виходить на високому художньому рівні!!! Я не закликаю до сумного!!! Просто констатую))) 

 17.05.2014 12:24  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світланко! Дякую! Так! Неодмінно!... Вірю!) 

 17.05.2014 11:40  Світлана Рачинська => © 

Чудово, Романе! вірш прочитала раніше. З розумінням ставлюсь до кожного рядочка, мабуть у кожного із нас був такий період. Можу з впевненістю сказати лишень, що усе мине. Повірте вже мені на слово. Мине!!!