Оленів хутро на бігу,
Порошить зимно сніг.
З їх шкур підстилку дорогу
Чи б кинув хто до ніг.
А запрягти – просте з простих
Завдань, без похвальби.
Я їду! Впасти, встати встиг,
Сягнувши ангелів святих,
Хранителів судьби.
Біплан з брезенту чи літак –
Надійності оплот.
Не гуркнеш з нього просто так,
Як не підпив пілот.
Міцніш мене в’яжи, каюр!
Лечу! Бо все одно
Пропасти тут між кучугур
Завіщано давно.
_
Олений мех как будто мох
Набросан на зверей.
Такие шкуры кто бы мог
Поставить у дверей.
Запрячь их в легкий экипаж –
Нельзя уж легче быть,
Легко и ехать, и упасть,
И прямо к ангелам попасть –
Хранителям судьбы.
Куда спокойней самолет,
Брезентовый биплан.
С него не грохнешься на лед,
Пока пилот не пьян.
Каюр, привязывай меня!
Лечу! Мне все равно
Погибнуть где-нибудь в камнях
Предсказано давно.
