Нехай мене ненавидять за те, який я є, чим люблять того, ким я не є. Курт Кобейн
Важко розібратися, де благодать, а де спокуса... Найстрашніше у дружніх відносинах, коли хтось один починає закохуватись. Мені здавалось, що нас пов"язує бездоганність найчистішого кристалу...
Бірюзове небо.., я тобі не обіцяю...
Розкіш тону забирає зима.
Сіре колюче-зафарбовує білим,
Може повіриш, що ти не одна?
Знову безколір сніжить і зникає,
Хто ж так образив, що віри нема...
Сизим туманом, інеєм срібним,
Шлейф від парфуму-надія жива...
Хто ж дарував тобі простір блаватний?
Запалював очі, чеканням жила...
Хто розтоптав твою душу жіночу?
Хто серед осені холод вселяв?
Знаю мовчатимеш, в мріях літаючи,
Може зримуєш і прийде весна?
Не обіцяю в кольорі небо..,
Чому ти фарбуєш його сама?..
Свобода залежить тільки від самої людини і не більше.., це більше ніж я заслуговую, але не більше, ніж може вмістити моє серце... (вибач)
