Мріями
фантастично з рубрики / циклу «стіхо»
Вмерли мрії і воскресли,
Вирвались із мозку в Всесвіт,
Вибухнули феєрверком,
Закрутились, загули,
Учепились за комети
Поруч з ними геть заклякли,
Біля зірки відігрились,
Відновились, розлетілись,
Повернули не туди,
Загубились серед зорей,
Поблукали серед хмар
Надрозпеченого водню,
І полинули в туманність
Голови кінської,
Де розвіялись як пил.
Мрії-мрії, мрії мої
Загубилися десь ви...
Треба вас згребти до купи
На краю орбіти Марса,
І собі до вас майнути,
І пірнути з вами в вакуум,
Нестись Всесвітом безмежним,
Слухати небесні сфери,
Розбиратися на нитки,
Розпускатися на нерви,
Розкривати сінапси
Застарілим хвилям радіосигналу
Первісного вибуху
Атома творіння
Зітканого з простору
Поміж перепадом
Двох кордонів між полями
Життя потенціалу
І Смерті, що існує
як комплексне число.
В одному світі мрії помирають,
А в іншому їх простір
Повертає з небуття
У голови істот,
Що мешкають тут поруч,
Народжені надшвидко,
І що живуть недовго,
Із швидкістю надсвітла
У межах двох думок:
Родитися і вмерти,
А поміж ними мить
Наповнена лиш мрією,
Що Всесвітом летить.
