26.03.2011 11:21

-

881

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

РОСЬОВА НІЧ

Спомин

Прекрасна на Росі нічна пора: 

Пливе русалка, донечка Дніпра, 

Шепочуть хвилі в піні, 

Розбившись на камінні, 

І пісня солов‘їна завмира. 

З глибин, немов дивуючись красі, 

Із плескотом зринають карасі. 

А верби похилились, 

У воду задивились, 

Полощуть довгі віти у Росі. 

В дрімоті Замок, далі ГЕСу вир, 

Нечуя скеля, як камінний звір… 

Гадюкою в‘юнкою 

Вода між осокою, 

Втопивши в глибину проміння зір. 

Стікають з весел бризки росьові, 

В очах коханих зорі, мов живі… 

Хор жабок стоголосих, 

Пелюстки лілій в косах, 

Туман над Россю й роси на траві. 

Я крізь літа в хвилини самоти 

Знов подумки вночі прийду сюди, 

Де ніч зірки ховає,  

І сяйвом розливає, 

У стомленому дзеркалі води.