Не сьогодні
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
А хто там знає, що пізніше буде?
У світі й зараз досить є химер.
І, знаєш, я колись тебе забуду.
Але не зараз, не сьогодні, не тепер!
Холодні стіни вицвіли від смутку.
Покрились снігом всі мої світи.
Чому ж в мені розквітли незабудки?
Куди із ними в січні-то піти?
Бринять дощі на клавішах. А в мене
Ще досі сніг, замети і зима.
Чому тоді мої вірші зелені?
Чому від холоду я досі ще німа?
В моїх світах ще вистачає бруду,
І, знаєш, в тіні тих пустих печер
Я ще колись тебе таки забуду,
Та не сьогодні, і не зараз, й не тепер.
