Думки про сучасну поезію
Потрібно набратися сміливості і признатися хоча б собі: я не вмію писати вірші. Я не можу передати словами ті звуки, запахи, емоції, які прагнуть вирватись із замкнутого простору моєї душі.
Не знаю, що це: брак слів чи майстерності орудувати словами. Я вмію бачити прекрасне у незначних, навіть дріб’язкових речах, але не можу виразити це словами, щоб гідно представити ці оголені скарби людям. Прояви прекрасного – мов тінь, що завмирає всього на кілька секунд, і якщо не зафіксувати кожну мікрочастинку – зникає вся чарівність і привабливість, блідне яскравість і затихає невловимий шепіт.
Яким повинен бути він, Неперевершений Витвір Мистецтва, обмежений кількома словами, пронизаний тонким ритмом, що дозволить продегустувати себе одним подихом і викликатиме палку жагу випити ще цього добре витриманого вина?
Я не знаю. Мені не вдалось вхопити Натхнення за край її блідо-бузкової сукні, мені не вдалось оволодіти її смарагдовим подихом, мені не вдалось...
Скільки всього хотілося б увіковічнити на безсмертних аркушах в клітинку: смаки, тонкі ледь вловимі запахи, незвичайне серцебиття від побаченого, почутого, відчутого, пережитого.
Брак слів. Брак форми. Брак ритму. Брак образів.
Якими словами треба тлумачити думку: простими і доступними чи за допомогою цілого ряду образів і асоціацій, часто омодернізованих під ритм життя? Дослухаючись до останнього, виникає проблема поширення, розуміння як твору, так і автора. Безперечно складні абстракції зацікавлюють своєю незвичайністю, проте... всього лиш зацікавлюють. Те, що поза індивідуальним розумінням – відкидають як занадто складне. Люди хочуть розчинитися в поезії, відчути на собі її легкість та безтурботність, а не поринати в напружене переосмислення з першого ж рядка.
Проте… прості римовані слова вже стали неактуальними в наш час. Не хочу сперечатись про творче самовираження кожного, але чомусь не всі тягнуться до сучасників, особливо молодих і талановитих. Я – за інтригу в словах. Я – лиш відлуння сторонніх думок.
.gif "{#}")
Сказати "актуально" - означало б промовчати! Знімаю капелюха!