Ш К О Л А
Школо, чому ти мене обрала?
Чому до тебе я прийшов?
Чому, йдучи, здавалося б, назавжди,
На твій поріг вертався знов і знов?
Ти, як магніт, де таємниця диха,
Де стільки різних, дивних біопіль,
Надій і сумнівів, і злетів, і поразок,
Думок гарячих, поривань, стремлінь.
Ти – моя мрія: храм знання й любові,
Де стверджується всякий, хто туди ступив,
Де душу очищає труд посильний,
Де щем похвал тому, хто заслужив.
Де у борні з недоліками росту
Зроста Учитель, Учень і Творець,
Де зріє гарт, що допоможе всюди
Здолати труднощі, піти на “ВИ”,
На герць.
Ти у мені, як мудра думка й воля,
Нуртуєш виром, звеш уверх й вперед,
Я ж палко прагну стати у пригоді
ТОБІ – моє покликання і мій Дамоклів меч.
Моя покара,
Й вища нагорода ...
