Про грізних зоряних шкіряків
Сидів Зорян, курив кальян, аж стелю вкутував туман…
А десь за моторилом плакав гіві…
Прийшов Шкіряк, забив косяк, закликав: «Уставай, земляк!
Утнемо, щоби всі були щасливі!»
А що то – щастя? Це коли – ніхто не зобижа бджоли,
І щоби спати солодко малечі.
І встали двоє харцизяк, Шкіряк Зорян, Зорян Шкіряк,
І кожен свій ніштяк узяв на плечі!*
І ось два наших добряки з врага не роблять друшляки –
Шлють москалям привіти полум’яні!
І джміль* попав в таке дупло, що гірко плакало х…ло,
Бо всі в дуплі зробилися духмяні…
А ми потягуєм вишняк за наших бойових чортяк,
За те, щоби сміялись наші діти,
Щоб був міцним у нас кістяк – а м`ясо наросте, й шкіряк!
І щоби ворогу – ніколи не хворіти!
11.02.2017