Передвесняне
з рубрики / циклу «Зимова казка»
Заблукало у сни якось сонячне, лагідне літо
і посіяло спішно червнево-загублений щем,
у буянні раптового трунку – квіткового цвіту
розчинивши сукупність сезонних проблем
Огортало теплом, чарувало ранковою тишею,
шепотіло на вушко легенди старих городів,
закликало: давай-но з тобою напишемо
оповідку тремтливу лише з кільканадцяти слів
І втішало роз’ятрену душу мовчанням та шелестом,
запашним різнотрав’ям і плеском розбурханих рік,
чарувало якось несподівано шорсткістю бересту,
ніби поштовх давало до внутрішніх змін
І зима відступила під натиском літньої зливи
і забарвився простір, окресливши контури снів,
і вливався в свідомість потік життєдайної сили
передвісник невтомний весняних насичених днів
Харків, 17.02.1017