Два племені
Два племені існує на планеті -
Про це читали всі вже в інтернеті.
Одне розумне, вдале, гарне,
Розважливе, рум’яне, файне,
Чуттєве, лагідне, розумне і цікаве,
Здобуло доброї в народі слави.
А іншеееее, страшно розказати,
Дітей маленьких варто ним лякати,
Його зліпили з першої ще глини,
Таке собі подобіє людини.
Кремезне, дике, ще й незграбне
Дебеле, дивне, ну не славне.
Ледь зп`ялося воно на ніжки -
Давай тягнути жінку в ліжко.
А що воно в житті ще може?
Бува, чи в домі допоможе?
Чи мамонта забити в силі?
За цим жінки гасають в милі,
М`ясця ,водички приволочуть,
А ті ще й меду, сала хочуть.
Себе так люблять, вража сила,
Їм кожна риса власна мила.
Один жінки в них видерли лиш день,
Коли чекають і від них пісень,
Уваги, ласки, крихту сподівання
На щось приємне, на якесь кохання,
На жмут квіток, не дуже в’ялих,
На пару слів простих, недбалих.
Роки досліджень показали,
Що й цей день плем’я зіпсували,
Набралися ще спозаранку,
В льоху із другом на світанку,
Своїх зі святом цим вітали
Ті ледь їх ввечері припхали.
Та що чекати від людини,
Що першої ж у світі днини
Без креслення та без примірки
Прийшла із глиняної нірки?..
