Холодно. Мабуть зима
Хто ти, чому закриваєш серце, як очі відкриті?
Дощ відхаркує снігом. Холодно.
Мабуть, зима.
Дякую, небо, що ми ще душею не вбиті.
Дякую, серце, що я до любові німа.
Мабуть, мала ще. Я граюсь у хованки з вітром.
Бігаю часом з вокзалів нездійснених мрій.
Гори мені відгукнулись розкотистим бітом,
Вечір вплітався травою в чужий буревій.
Хто ти, чому закриваєш серце, а очі не гасиш?
Ти - моя тінь, або мій незнищенний покров.
Я не змінилась, у мене серце відкрите, ти бачиш?
Тільки я досі не знаю, що то таке - любов...
