Жінки люблять вухами
Жінки люблять вухами-та хто ж й коли з цим сперечався? Проте , якщо присісти на мить та замислитись - це ж дивина та й годі! Маючи біля себе закоханого добряка чоловічка, котрий геть непридатний для словесного відображення всіляких там компліментів та епітетів, бідолаха жінка буде менш щаслива, ніж поруч з говірливим козаком, котрий непогано знається на потребах жінок, аби ж лиш однієї власної.
Нам незбагненим , нерозгаданим жінкам мало просто спокійно знати, що живемо не без любові, ніііі, треба черговий раз почути банальні слова на зразок самих розповсюджених: «сонечок, рибок, кицьок, лапок, масьок, дорогих, коханих , любих». І дарма, що слова часто повторюються, це нас аж ніяк не зупиняє.
Мала якось знайомого - звичайного на вигляд юнака, котрий був неперевершеним мастаком в щебетанні компліментів, при чому вони видавалися щирою правдою та не мали тенденції до частого повторення. Щодня оспівувались все нові мої чесноти, яких я при всій пошані до себе, доти не знала. Наприклад, вчора невимовно елегантно схилилось над лівим оком пасмо волосся, такого він, ясна річ, ще не бачив ні в кого, сьогодні, дослухавшись по телефону до переливів мого голосу його осінило - він унікальний, несхожий на земні людські голоси. А ще руками я ворушу, неначе птаха білокрила і подих мій ніжніший шепоту трав.
Одним словом, подібних винаходів в легеня був чималий запас, і хоча я абсолютно тверезо дивилась на життя, на себе і на нього, проте…Проте ці часті оспівування викликали таки добрячу прихильність. Викликали аж допоки не довелось почути, що є ще декілька леді, в яких і ноги переплітаються особливо і стегна довершеної форми…
Одним словом, наперекір здоровому глузду компліменти не стільки несуть смислове навантаження, скільки магічне, гіпнотичне. Пора б якось взяти себе в руки і почати любити не вухами, а чимось глибшим. Чоловіки ж, хоч, як кажуть спеціалісти, теж ласі на ніжності словесні, проте принаймні віддають перевагу очам, а їх набагато важче обманути. Вже доведено не так давно вченими, що мозок жінок таки об’ємніший чоловічого, отож треба, треба вдосконалюватись, використовувати його на повну, відмежовуватись від шкідливих недоліків і почати цінувати наших чолов’яг за розум наприклад, а як з цим не поталанило, то врешті ми ж їх тримаємо поруч за мужність певно, надійність, вірність, ну це правда художнє перебільшення, та й взагалі щось же в них має бути прекрасного, а всі ті балачки, до яких ми самі ж їх привчили – то пусте, пережитки минулого, атавізми.
Отож не марнуємо свої вуха на голі слова, а навчімося обходитись щирими очима, палаючими серцями, справжніми чоловічими подвигами, ну і нехай вже там на Дні народження та 8 Березня скажуть словечко про нашу неперевершеність та особливість, якщо вони вже без цього не можуть - мусимо потерпіти…
