Слабка влада
Прощання… його вистачає в країні такій непростій,
Втрачання людей все триває, наводячи тугу й застій…
Неважко буває винити навколишніх «нижчих» людей,
Слабкий їх протест задушити, позбавивши розум ідей.
Піднести себе на вершину, міняючи долі навкруг,
Забувши, що теж ти людина і в тебе також є недуг.
Як часто ми дивимось в очі відверто самому собі,
Й готові признати помилку тихесенько власній журбі?
Встигайте свій погляд змінити з порушенням свого спокóю,
Щоб далі продовжити жити в гармонії з власним собою!
Цікаво, а що в слові «влада»-надбанні старих поколінь?
Крім сили, що здатна пригнути не зовсім покірних створінь?
А може, у владі є мудрість, несе вона досвід людський?
І сила-останній є засіб, найлегший, короткий, простий?..
Навіщо слова, хто їх чує, хто значення їм надає?
Не той же, хто в діях недбалих поразку свою признає…