Чекання
Тебе не було надто довго,
Тебе нема вже і вві сні,
Чи є межа терпіння мого,
Чи це останні були дні?
Ти так ні в чому й не зізнався,
Навряд чи ти мене кохав,
Невже хоч хтось з людей картався,
Хто у кохання смак пізнав?
Мені нема чого чекати,
Ти й сам мене про це просив,
Та буду мрію я плекати,
Щоб ти нарешті полюбив.
Щоб ти згадав тужливі очі,
І ті несказані слова,
Що в них читалися й в півночі,
Лиш раз в житті таке бува…
Якщо ти хочеш вік прожити,
Неначе завтра на війну,
Тебе повинні так любити,
Як тільки я тебе люблю…