Сновидіння
Напівморок
Це сновидіння мене переслідує,
Мучить потворний кошмар,
П’яно хитається злою сновидою
Суміш зажурених чар…
У ресторані якомусь опівночі
Зваби потік струменів,
В чорне затягнута юная дівчина.
Руки, мов помахи крил.
Музика дика, пекельна, безрадісна,
Діва тривоги повна,
Танок – це лезо безжальне, нещаднеє,
Очі – безодня без дна.
Танок за танком змією звиваються –
Стогне і плаче весь зал,
Дівчина кожного разу між танцями
П’є свій багряний бокал.
Дівчинко, нащо себе ти випалюєш
Полум’ям трунку-вина,
Люту отруту у душу вливаєш ти,
Стогне погибель-струна.
Дівчина строгая, дівчинка милая:
Правду зненацька сприйняв -
Ти ж із пекельними борешся силами,
Що прагнуть знищити зал.
Кожний бокал із напоєм рубіновим,
Губить пекельних істот,
Світиться ніжно твій порух перлиново,
Дансинг – це твій ешафот.
Котру танцюєш ти ніч окаянную,
Бавиш негідників зал,
Щоб не спалити цю публіку п’яную.
П’єш свій червлений бокал.
Вже сновидіння, мов хвилі, відлинули,
Серце віщує біду,
Чую твій голос: «Тебе не покину я,
Я тебе скоро знайду!»