20.04.2017 23:23

для всіх

152

2 | 2

 © Олександра

Без крил

з рубрики / циклу «Душа Повітрулі»

Я чомусь заблукала у світові, 

Переплутала сонце із зорями.

І, сказавши щось втомлено вітрові, 

Я летіла над хмарними горами.

Ні, без крил, я не маю з дитинства їх, 

Хоч всі сестри народжені з крилами...

На весняній бруківці вигнанець-сніг

Пахнув холодом, скелями й схилами.

Через очі вечірнього неба я

Твої очі уперше забула.

Та й за сотні літ не забуду ім`я, 

Так проклята вже я... Повітруля.