Еволюція Надії
Бережіть Жінок
Створена Діва-Красуня
неначе із Диво Туману,
Вірші читає,
гідні вони
під склепіннями
Сфер Кришталевих
лунати…
Юність довірлива
сповнила
Очі прекрасні,
Щастя чекає вона
Чарівного,
Бути не може інакше,
Дівчини вірить Душа.
Дівчина мила,
прекрасне створіння чаклунське,
Вірші трагічні читає,
тривога сурмою бринить…
Хоч огорнула Красуню
Омана підступна…
Вірити хоче,
Надія не згасла.
Сльози в очах…
Дівчина славна,
прекрасна
вже скута Журбою,
Відчаю вірші читає
і Відчай ці вірші несе увсебіч…
Вірить в Нещастя лише,
надію давно загубила,
Висохли сльози,
в очах лиш колючий
пісок…
Вірші вона не читає,
Ледь чутно шепоче молитви,
Просить пробачення в Неба
і за Зневіру свою, і за Сум!
Ріжуться риси нові,
незбагненні,
вже Демониця, не Діва вона…
Глухо
бурмоче тепер Заклинання,
Чари безжально жорстокі
наводить,
Сіє довкола Зневіру
і відчай,
і Сум!
Не ображайте Жінку!
Не доводьте до Відчаю!