28.04.2017 17:58
З дозволу батьків18+
231 views
Rating 5 | 7 users
 © - Таня -

Ми тебе не скривдимо

Ти казала, що таке небо буває лише у Львові, а я, дурень, повірив. Насправді ж таке небо буває тільки з тобою і біля тебе. Сіре і кудлате, наповнене й переповнене майбутнім рясним дощем, твоїми щирими поцілунками, моїми демонами й спільним божевіллям.

Таке грізне і таке прекрасне. Громом кричить і сердиться на нас обох – сварить за те, що такі різні і такі рідні. Тим часом ти поіменно згадуєш моїх демонів. Тільки ти можеш назвати їх і загнати назад у пекло, лише тобі належить моя пропаща душа і я увесь. Бо якщо в мені й лишилося щось хороше, то тільки завдяки тобі.

Небеса, більше схожі на отруйний дим, насуваються прямо на нас – на нашу з тобою веранду. Ну, майже нашу. Нашу на цей місяць.

Гул вітру за десяту секунди змінюється барабанним ритмом стрімких холодних крапель. Ми вмить стаємо мокрі. Ти тішишся, як дитина. Дзвінко смієшся, дивишся на мене, чекаєш якоїсь реакції, а я закохуюсь, закохуюсь, закохуюсь…Кожен мій демон віддає тобі своє серце.

Не можу стримати невластивої мені щасливої посмішки, підхоплюю тебе на руки і цілую у мокрі губи.

Дивно, у Києві так не було. Безумовно, ти сподобалась мені, я навіть тобою захопився, проте…Ніщо не могло змусити повірити у те, що я буду комусь справді потрібен. Складно було уявити, що вже за тиждень я, мокрий, закоханий, щасливий і…потрібний, буду там, звідки не хочеться втікати, де не потрібно щодня зубами вигризати право на життя.

- Дякую, що поїхав зі мною, - шепочеш, відірвавшись від моїх уст, і дивишся своїми великими чорними оченятами у небезпечну темряву моїх. Без страху і столичної вульгарності, без обману і без усього зайвого.

А я закохуюсь, закохуюсь, закохуюсь і вже всоте дивуюся твоїй доброті.

- Це ж ти мене рятувала…

- Так, але, якщо чесно це було лише приводом привезти тебе сюди, - наче зізнаючись у якомусь злочині, засоромилася ти.

Дурненька. Це ж означає, що я тобі потрібен! І від цього мені просто зносить дах.

Несу тебе у нашу зйомну квартирку на горищі. Саджаю на кухонну тумбу і випускаю усіх своїх демонів. Не лякайся, бо кожен із них у тебе по вуха закоханий. Кожен із них тепер твій. І я твій, хоча й досі не вірю своєму щастю.

Ми тебе не скривдимо.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вівсянка / Есе | - Таня -». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Дивний Дивак / Сатиричний вірш | РоузРей 18».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.04.2017 11:39  © ... => Олена Вишневська 

о так, навіть сніг у квітні, до прикладу ;)
це Вам спасибі за відгук! 

 28.04.2017 21:00  Олена Вишневська => © 

Класно ж як!!!! Поруч з коханими все особливе...
Дякую за насолоду! 

 28.04.2017 19:49  © ... => Каранда Галина 

Дуже вдячна! :) 

 28.04.2017 19:32  Каранда Галина => © 

красиво написано.
з поверненням!) 

Публікації автора - Таня -

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо