Стара радіола
На шафі в самому кутку примостилась чимала «архітектурна форма», як її часто називав Мишко . То була стара зламана радіола. Не раз погляди членів родини, а ще частіше гостей невдоволено та несмішливо чіплялись за цей дивний ящик. Усі в один голос закликали позбутися старого мотлоху. Дружина регулярно з бурмотінням стираючи з радіоли порох, нарікала на псування дизайнерського інтер’єру. Усе це Мишко сприймав з «олімпійським» спокоєм, хитро примружуючи очі. Йому особисто в сучасній квартирі радіола не тільки не заважала - вона жила тут і зникнути їм прийдеться лише разом.
Краєм ока ковзнувши по полірованих стінках, Мишко хоч на мить встигав поринути в свою буремну юність. Там звучали платівки фірми «Мелодія». Багато-багато платівок. Були пісні Й.Кобзона, групи «ДДТ», В.Кікабідзе, М.Магомаєва, А. Герман, М.Караченцеа, М.Гнатюка, звісно Ю.Антонова, Я.Євдокимова, А. Вєскі, Л.Сєнчіної, В.Толкунової, Тріо Мареничів, О.Сєрова, дуже любив І.Талькова, В.Цоя, О. Барикина, була «Жінка, котра співає». А найбільше місце займали звичайно збырки концертів В.С.Висоцького. Він гостро пройшов через стрімку юність і назавжди залишився поруч. Був ще О.Розенбаум, Б.Окуджава - безліч, безліч справжніх вічних речей.
Мишко не просто любив ці нестаріючі твори, вони являлись його частиною, його кращою частиною. Практично кожна пісня мала свої асоціації і всі вони торкались молодості, його сподівань, його прагнень, його втраченого минулого. Дружина особливо асоціюється та переплітається з багатьма улюбленими піснями. Проте він їй про таке не нагадує, це його власна втіха, його екскурс у минуле, його життя і воно залишиться в їх сім’ї обов’язково!