Сіра мряка
Сіра мряка висить над засмученим містом,
Сіро місто судомить чекання дощу,
Сірим смогом висять сірі помисли-змисли,
Місто їх не жене. Хто запалить свічу?
Хто свічу загасив сивим мороком сірим?
Тихий вогник тремтінь зберегти не змогли.
І тепер протриматись на промінчику віри
Залишилося скільки між тумани імли?
Місто смутку чекає, щоб омитись дощами,
Та немає вологи у склубоченні хмар,
Сіре місто похмуре вже не плаче за нами,
Сірі хмари сповили позабутий вівтар.