Парад планет
Жили собі у космосі планети,
Метеорити, астероїди, комети.
І був більш менш в хазяйстві лад,
Аж тут намітився парад.
Ой лихо! Що то з ними сталось,
Як на параді шикувались.
Венера, звісно краля знатна,
На різні хитрощі ж бо здатна,
До Сонця ближчою щоб бути
Йому хотіла підморгнути.
Сатурн угледів вражу дочку,
Почав котить на неї бочку,
Крив компроматами їдкими,
Та брязкав кільцями своїми.
Картина всього цього фарсу
Розхитувала нерви Марсу.
Розгнівався і був шалений,
Червоним став, як рак варений.
Уран тим миттю скористався
І біля Сонця ошивався.
Як та набридливая мушка
Дзижчав у нього біля вушка.
Та лиш тихесенько здаля,
Дивилась на це все Земля.
Хотіла дуже їм сказти,
Що годі вже інтригувати.
І схаменутись може треба
Еліті зоряного неба.
Бо Всесвіт же спостерігає,
Візьме й пихатих покарає.
Усю цю метушню придворну
Засмокче враз у діру чорну.
Київ, 02.08.2016
