Ворони сиру не їдять

Вороні Бог послав шматок Рокфору,

Так грамів сто, а не якусь там гору.

Зі своїм скарбом сіла на гілляку

Аж тут угледіла Лисиця небораку.

Оскал змінила хитрая усмішка.

Хвалити? Ні, у неї інша модна фішка.

Ти де взяла се отаку гидоту,

Я нізащо би не поклала отаке до роту.

Зухвалі дії, ще й провокаційні.

Хіба не знаєш то продукти є санкційні!

Слова такі зробили з пташки хвору,

Цеглини важче став шматок Рокфору.

Лисиця бачить що Ворону сумнів крає,

Слину ковтнувши чорну дотискає.

Ти ж птаха горда, ще до того хижа,

Ця непатріотична пліснява тобі не їжа.

Ніхто зі звірів собі того не дозволить,

Ведмідь он лапу третій рік мусолить.

Олень - трава скінчилась, їсть земельку.

А ти делікатесом запихаєш пельку!

Давай той сир мені, я викину у прірву

І цю ганьбу з життя твого рішуче вирву.

Бурчало сильно в шлунку у Ворони,

Але гучніш бурчали в мізках забобони.

Жбурнула сир, гадала на смітник,

А він миттєво у Лисиці в пащі зник...

Вороні б тій засвоїти тяжкий урок -

Патріотизм від фанатизму відділяє крок.

київ, 04.04.2017

Візьміть участь в обговоренні