Останнє прохання

з рубрики / циклу «Розмова з природою»

Маленьке деревце тендітне

Росте біля дороги, все крислате,

Ще трішки й оживе, розквітне –

Весни життя, бажає розпочати.

Та бачило воно щось злісне:

Хтось вирішив його зрубати…

«Будь-ласка, облиш, не потрібно» -

Стон деревця лине словами. -

«Я хочу бачити світло,

Як світ навкруги розквітає.

Як синє безкрайніє небо

Дощем заряснить досхочу.

Як ранок росами встелить

Зелену весняну траву.

Я хочу побачить безмежність,

Коли ще колись підросту.

Як сонце заходить за вежі

Високих тополь за версту.

Я хочу дуетом із вітром

Ще пісню гіллям шелестіти.

Маленьких пташок, наче діток,

Від бурі в собі прихистити…»

…Те деревце росте і квітне –

Плоди дає рясні щорік.

Та гибель їх щоденне дійство

Коли людина їм вкоротить вік.

Б.Ц., 17.04.2011