Чим більше в морі кораблів
Чим більше в морі кораблів -
Тим більше топиться матросів.
Чим більше викинуто слів,
Тим більше враження, що досить
Труїти простір балачками,
Коли, здавалося, між нами
Пекельна виникла безодня;
Років пройшла неначе сотня,
Коли, насправді, лиш доба.
І десь у стиснених зубах
Кімната скрегіт вчує.
А я собі запропоную
Чимшвидше припинити й встати,
Та двері стануть схожими на грати,
І я залишу все незмінним,
Депресією, мов корінням,
Вросту в паркет.
Як кримський "іхтамнєт",
У власному житті я непроханий.
Наврядше був колись коханий.
Та це вирішувати долі.
А поки, скрючившись від болю,
Під тиском непрозорих стель,
Піду шукати альмагель.
Я розбудив тебе? Пробач.
Я сам ненавиджу свій плач.
Закрий вікно. Не хочу чути,
Як там закінчується лютий.
Київ, 26.07.2017