Cпогад
Волосся осені гаряче і руде,
Та от сама уже буває втомлена,
Прожите літо смутком у очах,
Життя прожите перелите в тугу
Терпким вином.
А ще ж не все,
Іще відтінки не тьмяніють мідні,
Іще й промінчик утече з повік
Закотиться між листя.
І дощем не загасити опіки глибокі,
Не сховати шрами
Під сонячною гривою.
І сивина прийде невідворотна.
І зникне осінь.
Тільки спогад
Майне хвостом у білки.
Мине і це.
