Гілка клена
з рубрики / циклу «Моя поезія»
Гілку клена до землі
Вітер притискає.
Клен стоїть, як і стояв –
Силу вихваляє.
Раптом тільки гілка – трусь!
(Вітром це зробилось).
Від образи листя в клена
Враз до купи збилось.
Клен пригнічений стоїть,
Вітерець - сміється:
- Будеш знати. Що не зразу
Розуму дається!
З цього висновок виводжу –
Будеш вихвалятись –
То не тільки гілка в тебе
Може поламатись!
Київ, 03.07.1994