Давай познайомимось...
Де ти, Любове? Я так довго чекаю тебе... шукаю тебе. Я знаю, що краще забути про все і просто жити. Просто насолоджуватися посмішками незнайомих перехожих, гратися з чужими дітьми, з сусідським котом, якого я так не люблю, мріяти про щеня і співати в душі. Та я не можу так. Іноді мені здається, що я все життя буду займатися дурнею і буду самотньою. Все що я роблю перетворюється на безглузду трату часу без тебе, моя любове.
Де ти? Я так мрію про тебе. Я хочу віддаватися тобі, я хочу впустити тебе в моє серце і більше ніколи не відпускати. Та тебе десь немає… Хоча, я відчуваю що ти поруч, десь дуже-дуже близько, на відстані долоні.
Я відчуваю твоє тепло. Я малюю тебе своєю рожевою гуашшю і наспівую свою улюблену мелодію, бо мені здається, що в цій пустій кімнаті є ти, Любове. Голосно аплодуй мені, бо я співаю лише для тебе, моя єдина і така жадана!
А чого ти не хочеш зняти невидиму маску і познайомитися? Я б так довго милувалася тобою. Твоїми глибокими очима, твоїм жаданим станом і посмішкою. Ти ж знаєш я закохуюсь у посмішку. Вона ніби зачаровує мене своїм теплом і солодким нектаром. Твої губи… Я можу годинами дивитися на їх червоний мед і навіть не торкнутися, якщо ти так хочеш! Я можу очима гладити твої плечі, волосся і ти навіть не відчуєш цього. Дозволь відчути твій запах, що так нагадує дощовий літній день.
Я любитиму тебе всім серцем, кожною клітинкою свого недосконалого тіла і віддаватиму тобі всю себе. Хочеш – привласни мої почуття! Я хочу буду твоєю і робити все, щоб ти був щасливим. Я хочу прасувати тобі сорочки, готувати твій улюблений борщ, робити з нашими дітьми уроки і дарувати тобі кохання щохвилини.
Я все зумію зробити правильно, тільки давай вже нарешті познайомимось. Давай вже нарешті підемо на побачення. Ти подаруєш мені мої улюблені рожеві тюльпани, чи білі конвалії, чи банальні, але такі ж кохані троянди.. та яке це має значення. Давай вже поцілуємося вперше. Вперше прогуляємо цілу ніч вулицями міста. Вперше зізнаємось у коханні. Ех…Давай хоча б познайомимось! Чому ти тікаєш від мене? Я люблю грати хованки, та чого ти заховався десь так, що я не можу тебе знайти?
Нічого… я дуже скоро зроблю це і більше ніколи не буду робити цих безглуздих записів у щоденнику. Ми будемо робити це разом. Але тоді ми писатимемо лише про наше щастя! Бо я знаю - ти так же хочеш щоб про наше кохання знали всі!
12.04
