29.04.2011 11:37
-
473
    
  1 | 1  
 © Сашко Гриб

Серцями у вогонь

Ще мить і планета забуде, що ми існували,  

Ще крапля і небо над нами відкриє море.  

У хмари вгризаються сірі примари-причали,  

Розпеченим снігом на щастя лягає горе.  


Запиленим нотам мелодій ніхто не напише,  

Запаленим іскрам очей тільки мить горіти,  

Чумацьким шляхом підіймаючись вище і вище,  

Де зорі холодні так прагнули нас зігріти.  


Ми станемо завтра одними з мільйонів молекул,  

Що простір заповнюють втомленими тілами.  

Допоки не вибухне зірка нова десь далеко  

І ми у вогонь її кинемося серцями. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.01.2012 22:27  Каранда Галина => © 

дуже гарно...

 29.04.2011 12:20   

Оксюморон і катахреза, як завжди, доречні.