В тебе крила посивіли, Києве
з рубрики / циклу «Тереотично»
Київ, Київ, Київ... Що собі залишив?
Вже з тобою сонце навіть не встає.
Та нехай дороги розтерзають тишу,
Але ж сіре небо синім не стає...
Час летить, а грудень - добиває вічність,
Через клапті світу дивиться асфальт.
Так було не завжди, так було щорічно:
Без об`яв на стінах і в рядках із шпальт.
Києве, з тобою все ж ми трохи схожі:
Нашими серцями витирають бруд.
Але в тебе, любий, серце битись може,
А мене за стукіт поведуть на суд.
Київ, Київ, Київ... В тебе ноги босі,
Пасма посивіли й шкіра вся в рубцях.
І живеш ти, милий, в чистім безголоссі,
Коли навіть світло гасять у серцях.
Говори. Підводься. Ще додаться сили.
В тебе вічність довша, то й живи на страх.
А коли від неба посивіють крила,
Нагадай цим людям, що ти досі птах.
