Навіяне весною
Дрімає. Дрімає під вечір притомилось. Моє улюблене місто. Місто золотих людей. Моє велике безкрає море теплих вечорів.
По його просторах ширяють повітряні кулі з веселими усміхненими людьми. У когось уже є власні крила, у когось вони штучні. У когось їх нема. А хтось і не мріє про них.
А у мене крила великі. Але неслухняні. Вони несуть мене в різні боки, а іноді і взагалі відмовляються працювати. Примхливі. Я примхлива дивна людина у дивному місті на повітряній кулі.
Інше моє місто там, за мостом. Воно чекає на мене і кличе. І я його чую і йду на його поклик. Повільно, але здається впевнено. Там за великим срібним озером мене чекає інший світ, інша я. Я його люблю, але не знаю, коли туди дістанусь. Там море облизує суху землю, там у спеку п’ють гарячу каву, там по дахах низеньких будиночків стрибають смугасті гнучкі коти. Там у прадавніх лісах мене чекає вітер, настояний на травах.
Третє моє місто далеко звідси. Там завжди тепло і багато польових доріг. Там маленька залізнична станція і багато квітів. Там зранку у булочній читають свіжу газету і п’ють каву, а потім ідуть до крамниці за молоком. Там у парку ростуть троянди і грає живий оркестр.
А ще у світі є місце, де заховані частинки мене. І вони завжди кличуть до себе. Вони хочуть, щоб я розчинилась. Щоб кинула все і йшла туди, де пахне землею і дощем, і димом, і смаженою картоплею. Туди, де співає півень і голосно на всю оселю, здається, ще й досі цокає сірий годинник.
І цей будинок, оштукатурений білим, завжди буде зі мною, куди б я не пішла. Він ввижатиметься мені в усіх моїх містах і містечках.
А посеред людної вулиці мого великого міста часто виростатиме прадавній ліс, до мудрої тиші якого дослухалися наші предки. Ліс-невидимка справді живе серед заклопотаних міських острівців. Від подихів вітру можна почути, як тихо гойдається листя давно уже неіснуючих дерев. Древній ліс пошматували ріки наводнених автомобілями доріг і розчавили сірі брили вуликів з сотнями людей-бджіл. А він і досі стоїть і усміхається, і створює навколо себе дрімотну тишу, яку можливо чують і вони, коли виходять закурити на свої діряві балкони.
