Неньці

з рубрики / циклу «Віддаючи шану майдану»

Бiдна нене, Украiно! Латана свитина:

Вся вже шита-перешита твоя одежина.

I якими лиш нитками вже не зашивали,

I якими кольорами тiльки не латали.

Мiй незламний, украiнський, терплячий народе!

Ти не матимеш спокою, доки поле родить,

Доки всю не обламають червону калину,

У Карпатах не зрубають останню ялину.

Доки маєш вільну землю, де не ступив "лапоть",

Доки твоїх чорноземів, ще лишився клапоть.

Доки родиш чорні брови, й оченята сині,

Не матимуть люди щастя у своїй країні.

Навіть, якщо вийдеш з дому, тай підпалиш хату,

І тоді те пепелище, буде треба "брату".

Ой, коли вже наситяться, і крові напьються,

І коли вже набісяться, чужого нарвуться.

Задув вітер із заходу, у твої вітрила,

Та зламали твоі щогли, борта погромили.

Та зостався дзвін на румбі, бий на сполох внього,

Припливуть козацькі кочі, тобі на підмогу.

Бо не може темна нічка вічно панувати,

Колись мусить і для тебе сонце зза гір встати.

Колись має бог на небі, і нас спомянути,

Щоб і ми тут в Українї зажили як люди,

Щоб те щастя оселилось i у нас в родинi,

Щоб свобода вiдродилась. Слава Україні!!!