20.01.2018 23:55
Без обмежень
23 views
Rating 4 | 2 users
 © Олександра

Більше нічого немає

Більше у мене ніщо не лишилось  

Пишу 

Пальцями струшую попіл холодних думок  

З впертого січня хочу одного дощу 

Просто щоб в небі сьогодні було якнайменше зірок.  


Ти мене губиш. А сльози не ллються - і край.  

Голос зривати не вмію, бо просто болить.  

Ні, вже не серце, не скроні, а тільки слова.  

Все, що лишилось - надвічна і вживана мить. 


Я проживаю її нескінченність віків,  

Хочу забути, а мозок все тягне в думки.  

В мене нічого немає. Пишу, бо ще хочеться слів. 

Тільки не хочу, щоб в небі вставали зірки. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «І спасибі за біль / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Я буду називати сонцем / Білий вірш | Олександра».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо