Анатолій Костенюк Вірші
Під тиском літосферних плит
у магмі збуджені вулкани
створили за мільйони літ
прекрасні сонячні кристали.
І втаємничені жерці,
души порушуючи спокій,
несуть до сонця камінці
із темряви шурфів глибоких.
У колі збурених ідей
здобутками людської раси,
вражаючи серця людей
огранювалися прикраси.
Крізь будні сірого життя,
як старовинні самоцвіти,
щоб сколихнути почуття,
лежать на білім оксамиті.
25.01.2018 09:21 Тетяна Белімова => Костенюк |
 Ви знаєте, Ваше бачення один в один збіглося з постулатами трактату Івана Франка "Із секретів поетичної творчості")) Це і дивовижно, і закономірно водночас, бо поети й загалом заангажовані у творчій праці мислять подібно. Франко порівнював натхнення з виверженням вулкану, до речі. Раджу Вам ІІ частину його трактату - "Психологічні основи" ("Роль свідомості в поетичній творчості"). Успіху й натхнення! Нехай вулкан не засинає) Тут можна подивитися поетичний трактат Франка: |
25.01.2018 00:29 Каранда Галина => Костенюк |
 Мені перші 2 рядки дуже сподобалися! До камінців я байдужа, тому увесь вірш - безумовно, хороший і майстерний, якось пройшов повз мене, але перші 2 рядки - це супер! |