12.02.2018 15:46

для всіх

211

3 | 3

 © Савчук Віталій Володимирович

Вікна

з рубрики / циклу «Все і всі»

Холодних вікон невимовний сум

Відбитки днів, ночей чорнильних плями.

Облич відбитки і прозорість дум

І веселкові кольорові гами.

 

Здавалося б звичайне таке скло, 

Вже ж не вітраж, не діамант, ні стрази.

Але завжди його прозоре тло

На себе всі бере світів образи.

 

І коли ти закутий весь стоїш

У біль і смуток дихаючи сумом.

Бентежний вітер з протягів горищ

У очі вікон кине раптом струмінь.

 

І може з болю, може від туги

Скляні очниці плачуть безупинно.

Малюють краплі формулу журби, 

Щоб відповідь знайти, жалю причину.