14.02.2018 00:59

для всіх

266

1 | 1

 © Ганна Коназюк

Подарунок на Валентина

Присвячую своєму чоловікові...

Оксана переглядала стрічку у «Фейсбук» і розуміла, що із року в рік нічого не змінюється – напередодні Дня Святого Валентина соцмережі рябіють від сердечок, валентинок, купідончиків, романтичних віршиків-привітань та іншої милоти. Когось це тішить, когось відверто дратує, хтось байдужий до цього передсвяткового ажіотажу, а жінці згадався Валентинів день вісімнадцятирічної давнини…

Оксана не так давно познайомилася із Віктором, який навчався у тому ж вузі що й дівчина, але молоді люди вже встигли закохатися одне в одного і незабаром святкуватимуть свій перший день закоханих… Дівчина розуміла, що сподіватись на дорогий подарунок від Віктора не варто, оскільки обоє студенти були бідні мов церковні миші, але романтичний подарунок у вигляді квітів, збірки поезії, квитка в кінотеатр цілком доступний для хлопця і головне у його стилі, бо її коханий і романтика – це синоніми…

Дівчина помилилась… Її хлопець мабуть заощаджував не один місяць, щоб купити для коханої дорогий і незабутній подарунок. Віктор, тримаючи за руку Оксану, підвів її до батькових жовтих «Жигулів» і, тримаючи інтригу, зупинився перед багажником. У дівчини ледь серце не вистрибнуло з грудей, так калатало! Що там?.. Сотні думок швидко прошмигнули в голові, Оксана зупинялась лише на яскравих варіантах… Можливо, там здоровенна м’яка іграшка – якийсь заєць-вухань, або ведмідь, що ледь вмістився у багажник! Або трьох’ярусний торт, прикрашений екзотичними фруктами! О, ні! Божевільний романтик! Все-таки там здоровенна корзина з трояндами! Це ж скільки він грошей потратив на цей казковий подарунок! Від цієї думки Оксана зашарілася, а бідолашне сердечко таки ось-ось і вискоче…

- Кохана, це для тебе! Люблю тебе понад усе! – оксамитовим голосом промовив юнак і відкрив багажник. Оксана, як кажуть, не могла навести різкість у очах, придивляючись до коробки на якій намальована пательня.

- Імпортна, з тефлоновим покриттям! – з несамовитою гордістю додав Віктор.

Дівчину ніби обілляли крижаною водою з голови до ніг. Вона розуміла, що потрібно дякувати і вдавати радість, але чи зможе вона це зробити, коли зуби зціпило, ніби заліплені алебастром!

- Ну, що? Ти рада, здивована?

- Не те слово, любий!.. – ледь вичавила із себе Оксана якимось не своїм, вдавленим голосом, розтягнувши вуста в усмішку.

- Я знав, що тобі сподобається! Який же я радий!..

Мабуть, оцінивши мужність Оксани і креативність Віктора, пустун Купідон зробив свій контрольний вистріл…

За вісімнадцять років спільного життя Оксана отримувала від свого коханого Віктора безліч різних подарунків і не лише на Валентинів день… Були квіти і дорогоцінні перстні, книги і сукні, але більш не було жодної пательні, хоча з кожним роком Оксана розуміла, що, мабуть, то був наймиліший дарунок у її житті.

Київ, 13.02.2018