20.03.2018 18:25
для всіх
246
    
  7 | 7  
 © Ганна Коназюк

Інакша

Інакша

Незвідані шляхи душі твоєї, 

Потоки перманентного тепла…

В зажурі позмовкали дульсінеї, 

Відчувши присмак заздрощів сповна.


І хтось колись придумає лібрето

Аби тебе у тобі віднайти.

Угледять у очах твоїх естети

Блакитні незаселені світи.


Хоч ти звичайна, не якась Марена, 

Але ввібрала силу поколінь.

І погляд то небесний, то зелений.

І доторк рук – то лід, то гарячінь.


Ступаєш тихо, легко й босоного

Білесенькими пальцями в сніги.

Скресає крига з сонного й святого, 

Живого ґрунту. Чари до снаги…



Київ, 20.03.2018

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.05.2018 15:00  Лора Вчерашнюк => © 

Чарівно-вірно! І жіночий образ на малюнку - як тут став))))) Превелике дякую за так чудово відтворену словесно красу, чистоту і ніжність)))))

 26.04.2018 14:58  Самотній Кіт => © 

 24.03.2018 11:51  Тетяна Чорновіл => © 

Чарівний вірш. Надзвичайно символічно і мелодійно відчувається.

 21.03.2018 09:38  Тетяна Белімова => © 

Прекрасна, мов весна, із таємницею на споді, як справжня жінка)))) Чудово!

 20.03.2018 21:54  Світлана Рачинська => © 

Дуже близькі відчуття твору, майже інтимні, наче рідні. Магічно...

 20.03.2018 18:27  Наталія Старченко => © 

Гарно...