«Мої захоплення» — Шкільний твір
© Поліанна МШкільний твір на тему: Мої захоплення. Опис вподобань та занять учня.
Шкільний твір на тему: Мої захоплення. Опис вподобань та занять учня.
Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiшається ним i каже, що вiн чудово розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка там будь собi дитина, все вона у нього золота, i розумна, i гарна.
Колись, в сиву давнину, дівчат викрадали,
Бо батьки їх по-незгоді заміж віддавали
Саме ненависть стоїть найбільше, навіть більше любові. А все тому, що вона здатна вигризти, пропалити душу, а згодом жорстоко вбити.
Дала мама добре серце і вроди доволі,
Та не дала, своїй дочці, щасливої долі.
Буковинськії калфИ- це чудові хлопці,
Стрункі, вправні і розумні, справжнії молодці
Переклад вірша "Елегія VIII" Дениса Давидова
Кажуть: "Сьоме покоління ще відповідає.
Злочинів без покаранн не буває".
Один хлопець закохався в молоду дівчИну,
Чорнобриву, білолицю, гарну Марусину
Крихким кохання виявилось наше,
Розбилося зненацька, наче, скло.
Гадалося, що буде все інакше,
Та марним сподівання те було.
Оксана переглядала стрічку у «Фейсбук» і розуміла, що із року в рік нічого не змінюється – напередодні Дня Святого Валентина соцмережі рябіють від сердечок, валентинок, купідончиків, романтичних віршиків-привітань та іншої милоти. Когось це тішить, когось відверто дратує, хтось байдужий до цього передсвяткового ажіотажу, а жінці згадався Валентинів день вісімнадцятирічної давнини…
Молодий хлопець з армії прийшов,
Приїхав в відпуск і любов знайшов
О далекой реальности. О влюбленности, мечте и близости человеческих душ.
Щасливчику...
Відчуваю у собі.
Паралельно.
Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Л.Костенко
Часом поети дарують зорі, бо не хтять заробляти грошей?
У Станівцях на Буковині,
Гора високая стоїть
Ти завжди казав, що я приворожила тебе зеленими очима. Я завжди казала, що кохаю не тебе, а твою гітару. Неправда, я любила її лише тоді, коли вона була в твоїх руках.
В мальовничому селі, в нас на Буковині,
Пам`ятають історію з давнини до нині
З тих пір, ходить багато століть по землі неприкаяний козак, він шукає своє Щастя і своє серце. А коли знайде, то більше вже ніколи не відмовиться від нього. Бо, що за козак без серця? Порожньо у нього в грудях і на Душі, бо, навіть Туга і Смуток покинули його, їм стало ніде жити.
А в очах моїх степ,
І Дніпро на захо`ді,
Старовинний вертеп,
І Душа на свободі.
Компроміс якийсь шукали ввечір тато й мати.
Доню теж ото цікавить. Стала їх питати.
Батько втупився в комп’ютер, мама – в телефона.
- Це як рішення приймати. Домовлятись можна.
Та якщо це кохання єдине і справжнє,
Наче русла широкі однієї ріки,
Подолає і біди тяжкі, і неправди,
Разом будемо! Геть всі думи сумні!
Можливо і у Вас таке буває, коли з голови на протязі дня не йде якась пісня, або рядки вірша... цього дня в мене це пісня мого улюбленного барда В.С. Висоцького...крутилась крутилась і докрутилася ось до такого перекладу :
Темна ніч не відпускає солодкі сни
І сердита на осінній ранок.
Вчора як зима, а сьогодні подих весни
І ліниво мружиться світанок.
Цей хлопчина був із тих хто так любив життя.
Був закоханий у свято і веселий сміх, гам доріг й вітрів виття...
Там де він і вона
нема місця для смутку й розлуки.
Там де він і вона
одягла пишний цвіт купина.
То чому ж тоді так
затремтіла душа від розпуки,
Так жорстоко й зухвало
втручається в щастя війна?..
Три ночі він курив
Згадками про неї.
Вдихав той п`янкий дим –
Запах орхідеї.
Три ночі пив вино
Червоне від болю.
Закоханий давно,
Хоча ледь знайомий.
Крик души, когда по сути некому кричать .И просто написать, но в лица не сказать. Нет смелости, нет силы - есть сомнения, И лишь мое больное вдохновение...
Листопад шепотів тобі, хлопчику,
що дорослішати - це боляче,
що дорослішати - це різати крила...