М`яч

з рубрики / циклу «Все і всі»

Нестерпні потуги старого, як світ м`яча,

підстрибнути вище ніж віти того клена.

Стрибок за стрибком силу він втрачав

Невдовзі здувся, - нарешті душа окремо.

В потоках вітру знеслася вона до верхів.

Вгорі поєдналася з сотнями інших душ.

А серед листя нерухомо тлів,

М`яч бездушний, як розчавлений кошик груш.

Не було нікому діла до пустого м`яча,

Лише чіплявся погратися пес кудлатий.

Він не відав, як це душу втрачать,

Він бажав лише весело гратись та грати.

Хватав зубами м`яча за бік й щосили кидав.

М`яч уперто на землю знову вкладався.

Пес навіть сердився і вже гарчав

М`яч бездушно-кволий однак не підкорявся.

Він хотів лиш спокійно лежати собі в тиші,

Вбирати у шкіру вологу зелених трав.

За життя хто лишивсь своєї душі

Над землею ніколи більше не літав...