Концерт Сарасате

Олександр Вертинський

Ваш коханець – скрипаль, він старий і горбатий.

Він Вас дико ревнує, не любить і б’є.

Та лиш тільки заграє «Концерт Сарасате»,

Ваше серденько птахом у небо здіє.

Він альфонс по життю. Знає підлі секрети

І уміє зробити з людини «зеро»…

Але тільки заплачуть його флажолети,

Він божествений принц, він казковий Пьєро!

Він зганьбив Вас, зламав, обікрав і зневірив.

Femme de luxe перейшло з його рук в femme de chambrc.

Він давно вийшов з моди і стерся на діри

Ваш кротовий жакет з легким запахом амбр.

І у Вашім обличчі, й в манері триматись

З-під косметики вийшли і розпач і лінь.

Скільки можна так гірко і зло насміхатись?

Скільки можна пускати життя за безцінь?

І коли Ви, роздерта від ласк хамоватих,

Тихо плачете десь у кутку, відкоша…

Він зіграє для вас свій «Концерт Сарасате»

Від якого аж кров’ю заллється душа!

Непотрібна, змарніла, щей й хвора й брюхата,

Ви клянете його, і прощаєте знов.

Ви прощаєте все за «Концерт Сарасате»…

Й за болючу свою й безнадійну любов.

Чернівці, 1927