У букетику пролісків ніжних

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Зачаїлася ніч чарівниця.

Я її поміж тіней неспішних

Пізнаю з перших паростків сну.

Світ на виплеску віщої миті

Вже ось-ось між пелюсток насниться

Його обриси, в часі розмиті,

З ароматом розквіту вдихну.

За вікном, в такт до сполоху серця,

Дощ весняний вистукує в шибку.

Десь за видих – і небо зайдеться,

Роз’ятривши світанням думки.

Та з небес у пітьму за дверима

Ніч вихитує місяця скибку,

І нестримна намріяна рима

В вірш сочиться крізь серця ривки.

Візьміть участь в обговоренні

Я вже до ранку не засну-
Гайну опівніч у весну...

Ніжні, гармонійні рядки з особливим ритмом, що просто зачаровує... Я відчуваю у них схвильований і замоіяний стукіт серця.

добре, що сочиться! Приємно ж бо читати! Дякую! Весна вже ось-ось запашить!