Світлана Орловська Як умру...
Як умру,
То не приходьте
До мене у шортах,
Леопардових лосинах
Чи прозорих кофтах.
З червоними пазурами
По три сантиметри,
Із віями накладними,
Немов у Деметри,
З кільцем в носі
Чи у пупі –
От іще за штука!
Щоб ніхто не знав напевно
Внук це
Чи онука…
Не робіть мені цей сором
Перед небесами,
Бо сміятись будем дружно
Там усі над вами.
12.04.2018 12:40 Наталія Старченко => © |
 Цікавенько))) відразу згадала декількох викладачів, які приблизно так говорили)))) |
12.04.2018 08:59 Тетяна Белімова => © |
 Насмішили, Світланко))))) Уявила такий загробний і дуже-дуже строгий голос моєї класної керівнички, дай Боже їй здоров`я. Вона лінійкою міряла довжину шкільних спідниць і порушниць повертала додому, нафарбованих - до вбиральні, ну а пірсінгу тоді ніхто не мав. Отакі були складні часи)))) P. S. Із власного педагогічного досвіду: найкраще вчилися студенти з зеленим кольором волосся, у червоних колготах, із проколотими язиками і бровами. Вона креативно мислили, багато читали, швидко запам`ятовували нові слова іноземної мови, напевно, тому, що були "нестандартні" не лише зовні. |