26.04.2018 08:28

для всіх

201

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Вишневий ноктюрн

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

З-за хмар, де небо сонця сном зайшлося, 

Багрянцями вгорнувши стихлі тіні, 

Пантрує нічка зваби пелюсткові

Вишневого духмяного розквіту.

Ступаю в тиші дивне суголосся, 

Щоб у манливих тіней мерехтінні, 

Пізнати на квітучому алькові

Всевишню суть ясного дивосвіту.

Одчайний вітер білі віти вишні

Хитнув і стих збентежено, допоки

За хвилею квітучої знемоги

Чекання мить у досвітки злітає.

В тумани сходять сутінки затишні.

Лиш вітер пелюстки торкає трохи

Та десь у ніч твої все ближчі кроки

Відлунням тиші серце калатає.