Побачення

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

За кожний подих і кожний крок

Я дякую… Земний урок,

Душі дарований, приймаю…

О як люблю тебе, мій краю!

О земле рідна, ти – вдовиця…

І чарівна моя зигзиця –

Дочка князівська – тут літає,

Її душа, що не вмирає.

І досі кличе свого пана:

«Вернися, ладо…Птахом стану,

Аби тебе порятувати! –

Удвох ми будем раювати».

Тисячоліттями благає:

"Нащадкам дай земного раю!"

…А ми живем, мов ув імлі –

Такі буденні та малі...

Клопочемось про все на світі...

Себе забули... Наче діти

Блукаємо у темнім лісі,

Шикують скрізь нахабні біси...

На цій омріяній землі

Чужі шикують королі!