Жінка
Сіє сито безжально:
Це твоїм, це моїм.
В’яне першості пальма,
А з гербарію - дим.
Не цілують зап’ястя,
Не дарують мімоз.
І куди б це покласти
Цих папірчиків стос?
Намалюю сніжинку –
Веселунку небес.
Пом’янула я жінку,
А в ній вогник воскрес!
