25.10.2018 21:47
18+
102 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Ірин Ка

Рідкісна порода

Рідкісна порода

Зубастий біль хапаючи за литку, 

Волочиться за мною - лютий пес.

І я хитаюсь ніби напідпитку, 

Для позіхак створивши інтерес.


Його приспати ляжу край дороги, 

Відчепиться від мене може звір.

Та він на варті, моститься під ноги.

На місяць виє сну на перекір.


Йому мене ніскілечки не шкода, 

До сліз байбужий, поглядів і слів.

Така ж безжально-рідкісна порода, 

Як той хто цього звіра залишив...



Київ, 29.01.2018

Публікації: Ірин Ка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.11.2018 09:35  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую! Часом їх і відпускаєш і навіть випихаєш, а вони ну ніяк... 

 23.11.2018 09:34  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Неймовірний відгук...!
Дякую! 

 26.10.2018 14:54  Панін Олек... => Тетяна Белімова 

Дякую, радий, що Вам сподобалось! 

 26.10.2018 08:40  Тетяна Бел... => Панін Олександр Миколайович 

Класно, Олександре Миколайовичу ❤️ Браво! 

 26.10.2018 08:39  Тетяна Бел... => © 

Ваш неймовірний твір, Іринко, прочитала на одному подихові. Звірів такої рідкісної породи слід відпускати на всі чотири боки... 

 26.10.2018 00:09  Панін Олек... => © 

Зубастий біль волочиться крізь морок,
На Місяць виє, каторжна душа,
Чому терзає, начебто не ворог?

Зубастий біль волочиться крізь морок.

Минуле іклами перетирає в порох,
Гарчить немов: "Ну зрозумій мій жаль!"

Зубастий біль волочиться крізь морок,
На Місяць виє, каторжна душа.