Рідкісна порода

з рубрики / циклу «Ліричні настрої»

Зубастий біль хапаючи за литку,

Волочиться за мною - лютий пес.

І я хитаюсь ніби напідпитку,

Для позіхак створивши інтерес.

Його приспати ляжу край дороги,

Відчепиться від мене може звір.

Та він на варті, моститься під ноги.

На місяць виє сну на перекір.

Йому мене ніскілечки не шкода,

До сліз байбужий, поглядів і слів.

Така ж безжально-рідкісна порода,

Як той хто цього звіра залишив...

Київ, 29.01.2018

Візьміть участь в обговоренні

Ваш неймовірний твір, Іринко, прочитала на одному подихові. Звірів такої рідкісної породи слід відпускати на всі чотири боки...

Зубастий біль волочиться крізь морок,
На Місяць виє, каторжна душа,
Чому терзає, начебто не ворог?
Зубастий біль волочиться крізь морок.
Минуле іклами перетирає в порох,
Гарчить немов: "Ну зрозумій мій жаль!"
Зубастий біль волочиться крізь морок,
На Місяць виє, каторжна душа.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ