Знову буде...

з рубрики / циклу «Все і всі»

Я не хочу нічого...зморився я вже...

Десь там місяць торує звичайну дорогу.

Я прибився давно до одного порогу

Почуття розбираю щоночі неначе драже...

Знову буде світанок і сонця прихід...

Я ж із ранку звичайні виконую вправи.

Споживаю одні й ті ж самісінькі страви

І зажурено суну до миски по звичний обід...

І настане й пектиме мене печія...

Від порушень у шлунку й буденної прози.

Та життя то лише одні метаморфози

І сумно мені, - бо я сам, а ти таки не моя...

Та не важливо чи сніг чи сонце пече...

Чи виконую знов я невпевнено вправи.

Ти при зустрічі мені всміхнешся лукаво

І розчулений ангел кохання торкне за плече...