05.06.2009 00:00
-
5913
    
  3 | 9  
 © Настя
Присвячується трьом геніям мого "я"...Трьом велетням України....

Понеділок 

Ці сни вкрай збентежили мою уяву і поселили сумніви в душі. Може, я божеволію? Кожен день я боюся заснути і кожен день сподіваюсь, що цьому страхіттю прийшов кінець. Можливо, сьогодні? 

Середа 

Я починаю втрачати здоровий глузд… Навіть удень я не можу сконцентрувати увагу на СВОЄМУ житті. Я – це не я… 

Четвер 

Уже не страшно. Прийшла апатія. Мабуть, звик щоночі бути кимось іншим і жити чужим життям. Це все не просто так. Але ще й досі не зрозумів: навіщо це все. Поволі починає здаватись, що я зовсім не сплю. Тоді ж як? 

Неділя 

Сьогодні прокинувся розплющив очі і побачив, що міцно тримаю у руці олівець і шматок паперу. На ньому одне слово: «Запиши».  

Хочеш, щоб було по-твоєму? Мені однаково. Вирішив записати, але пояснив по-своєму, - переконатися, що я дійсно божеволію. 

Щойно згадав: дивно, що я не пам’ятаю свого реального життя (ніби воно – це сон, який перериває оте безглуздя). 

Перші шість снів 

Я (ще справжній я) тримаю у руці повітряну кульку… Чомусь радію, але… на мене падає величезний ворон! І я… 

Я-перший стою на цвинтарі. Мені сумно… Плаче мама і притискає до себе мого братика. Мені хочеться закричати, що все це неправда. Я люблю мамині пісні. Не знаю, чому я так вирішив. Люблю, і все… 

Люблю Десну… Так приємно мріяти під її заколисуючу мелодію… Але… 

Треба вчитись. Неука (дивно, що я зробив таку помилку, але вирішив не виправляти, бо то було для мене тодішнього дійсно так) давалася важко без української… 

Далі швидка зміна картин: мені не страшно, але кулі так і намагаються вхопити мою душу, - війна; темна кімната, холодно й гнітюче - в’язниця; приниження; зміна посад, а потім осліплююче-білий папір з карикатурами, а під ними підпис: «Сашко». Сашко? 

Люблю кіно. Ніколи не розумів: чому. 

Схилився над курганом папірців. (Курган? Курган, бо там поховані мої думки. Але не назавжди…). 

Я маю звітувати перед ним… Маю виконувати кожну вказівку, а він змішує мене з багном, примушуючи його їсти… Він – ворон… 

Наступні три сни 

Покінчено з я-першим (у мене немає серця)… 

Я-другий любив його. Отого кремезного чоловіка з ніжними очима. Але чомусь його відібрали у мене. Потім я любив її. Але вона стала пестити мене все рідше, а потім зовсім припинила. Залишились лише старечі, співчутливі очі… 

Хотів вчитись. Потім довго писав те страшне слово «Революція». «Проекція мого батька» (так чомусь назвав вітчима) навчила мене читати… Німецькою… 

Я був птахом у минулому житті… 

Мріяв літати… 

Години, роки життя у пришвидшеному темпі. Важко працюю, вчусь… 

Страшний головний біль – «мертва петля». 

Арешт… Десять років… Вісім… І весь цей час болюче «чому» у голові… 

Пишу листи йому… Ворону… 

Створив залізного птаха – короля неба… 

«Цілком таємно». 

Останні декілька снів 

(Вже не пам’ятаю, скільки їх було. Але це не дуже важливо для мене. А крім мене це нікому не потрібно). 

Покінчено з я-другим (у мене немає мозку)… 

Я-третій кохався у степу. Захопливо запам’ятовував велетня-діда… 

Часто хворів. Але досі не жалкую… Саме тоді пізнав аромат напою «Сонце-море-радість». 

Дуже довго, пам’ятаючи той присмак, мріяв повторити наше знайомство. 

Я вчився, мріючи, працював. 

Люто ненавидів криваві руки війни… 

І перетворив своє слово на найстрашнішу зброю. Я нищив їх тисячами… Нехай палають у вогні моєї ненависті! 

Я створюю на сторінках дивний світ... (Захопливо, чаруюче)… Але ворон нещадно заливає усе чорнилом свого крила… 

Покінчено з я-третім (у мене немає тіла)… 

П’ятниця 

То це все, чого ти хотів? 

Позбавити мене мого єства? Ворон… 

Я знаю, хто вони… 

Хто… 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.06.2009 17:34   

я б лишив коментар але дуже довго читати