11.06.2009 00:00
-
884
    
  2 | 3  
 © Настя

Спрага

А ти стоїш один серед туману, 

Між тисяч постатей німих. 

Та знаєш, то ніяка не омана, 

То є ВОНА із снів твоїх страшних. 


Ти намагався слово підкорити, 

В кайдани закувати на папір. 

- Та ти ж не вмієш спрагло говорити, -  

Лунає се людський неситий звір. 


Ти намагався фарби подолати, 

Мольбертом зупинити їх потік. 

- Цікаво, бо я бачу лише грати, 

Ті грати, що зачинені навік. 


Ти став, ти зупинився, мов в неволі 

І невідомо, як ти Богу уклонивсь. 

- Хотів, мабуть сказать "доволі", 

Та музики сі ноти пролились... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!